ЩОДЕННИК КОМЕНТАТОРА: УРАГАН ПЕРЕМАГАЄ СОКІЛ!

Враження коментатора від гри Ураган – Сокіл

Приїжджати до Івано-Франківська зранку завжди приємно, адже поки на вулицях небагато людей, можна сповна насолодитися красотою міста. Прогулюючись набережною біля спорткомплексу коледжу фізичного виховання, ти можеш спокійно підготуватися до гри, спокійно обдумати все, що плануєш розказати в ефірі та прокрутити декілька разів в голові структуру ведення репортажу.

Коли заходиш у середину спорткомплексу КФВ, навіть за годину до матчу, то розумієш, що тут вже все готове до протистояння. Вболівальники поступово збираються біля входу, обговорюючи майбутній двобій, дітлахи з академії НФК Ураган вже одягнені у фірмові костюми та готуються до найприємнішої частини матчу – виходу разом зі своїми кумирами на паркет перед грою.

Приємно, що на перший матч у новому році Вболівальник дійсно прийшов. Трибуни були заповнені відсотків на 80% (а може навіть і більше), що, звичайно, тільки додавало командам жаги до боротьби!

Та й коментатору, який бачить перед собою класну футзальну атмосферу набагато приємніше коментувати гру. До речі, мені так хотілося скоріше вийти в ефір, що навіть відбувся фальстарт. Зазвичай, коментатори тестують звук до гри, аби встановити правильний баланс, інтершум та інші нюанси. Тим не менш, в цей раз я вирішив зробити ю процедуру декілька разів і виявилося, що в другий раз ми вже були в ефірі, хоча матч ще не розпочався. Тому вболівальники біля екранів своїх гаджетів могли почити «один-один, один-два-три».

Сама ж гра розпочиналася не тільки з Гімну України, а й, на жаль, з хвилини мовчання, на честь загиблих пасажирів та екіпажу борту PS 752. Звичайно, після такого важко говорити про гру, але, на жаль, доводиться констатувати – життя продовжується.

Під час гри коментатору потрібно бути справедливим, не дивлячись на його вподобання. Будемо відверті, у кожного коментатора є команда, за яку він вболіває, а якщо тобі доводиться коментувати саме гру улюбленого клубу, то це вдвічі важче.

Тим не менш, команди своєю грою навіть не дали можливості бути упередженим, адже гра була досить жвавою і непередбачуваною. Сокіл на перших хвилинах гри створив декілька моментів біля воріт Драконів, а головний тренер цієї команди, Роман Ковальчик, виказував незадоволення рішенням арбітрів вже на 13-й секунді матчу (коли в боротьбі з Федюком на паркеті опинився гравець Соколу).

Але Ураган досить швидко перехопив ініціативу. Спочатку Лебідь пробив у кут воріт, але Шевченко на удар зреагував. А потім просто не пощастило Абакшину, який не зміг замкнути передачу з правого флангу. Знову ж таки, на мій суб’єктивний погляд, Абакшин грав у цьому матчі максимально нервово, тобто зовсім не так, як вболівальники Урагану звикли бачити в цьому сезоні. І тут теж важливий нюанс у роботі коментатора – коли ти розумієш, що гравець виглядає не кращим чином, треба правильно підібрати слова, аби глядач правильно зрозумів твою критику.

Ще трохи згодом Ураган заробив стандарт біля штрафного майданчику Соколят, але домашня комбінація, розіграна майже як по нотах, була заблоковано самовідданими підкатами від гравців гостей.

Найцікавіше у першому таймі відбулося вже на останніх хвилинах.  Спочатку Роман Кордоба пробив метрів з шести повз ворота, а потім Когут виконав гостру передачу з лівого флангу, а Фаренюк, за рахунок своїх довгих ніг, зміг у підкаті переправити м’яч у ворота – 1:0.

Зазначу, що Дракони могли забити ще двічі, але спочатку Шевченко зафіксував м’яч на самісінькій лінії власних воріт, а потім удар Лебідя влучив у стійку.

Під час перерви вболівальники, зазвичай, йдуть на вулицю, аби подихати «свіжим повітрям», в той час, як ми, коментатори, намагаємося проаналізувати репортаж першої половини гри, можливо прослухати деякі моменти і прочитати коментарі на YouTube, а також продумати структуру на другий тайм.

Зазначу, що у перерві були думки, що Урагану буде непросто у другому таймі, адже гра у першій половині гри нагадувала невдалий матч проти ІнБев (поразка 1:5 вдома), в тому сенсі, що Сокіл давав гідний супротив.

Ці думки, скажімо так, втілилися у життя, адже Сокіл максимально активно розпочав другий тайм, а удар Сороки пройшов поряд зі стійкою. Тим не менш, Сокіл зміг рахунок зрівняти, коли на 27-й хвилині матчу Пєрвєєв обіграв на фланзі Фаренюка, потім прибрав на замаху Кардаша і точно пробив у ворота – 1:1.

І тут розпочалося найцікавіше. Ураган притис опонентів до їх воріт, переводячи вектор атаки з одного флангу на інший. Ураган створював все більше і більше можливостей біля воріт Сокола, а івано-франківські вболівальники почали скандувати «Ураган», «Ураган», «Ураган»!

Тим не менш, в одній із контратак гостей Кардаш здійснив неймовірний сейв, коли відбив потужний удар від Хамдамова. А коли не забиваєш ти, забивають тобі. Так сталося і у звітному протистоянні. Фаренюк отримав передачу у центральній зоні, і більярдним ударом відправив м’яч у самісінькій кут воріт – 2:1.

Потрібно було бачити, як шаленіли вболівальники Урагану, які побачили першу домашню перемогу рідної команди.  Я, в свою чергу, на останніх секундах матчу просто не встигав за переміщеннями футболістів обох команд, які робили все, аби інтрига трималася до останніх секунд.

Тим не менш, Дракони здобули важку перемогу, яка стане для них важливою, як мінімум, з психологічного точки зору!

Після гри вболівальники ще довго не відпускали своїх улюбленців в роздягальню, фотографуючись на пам'ять та, звичайно, збираючи автографи футзалістів Урагану.

Вояж до Франківська вийшов цікавим з усіх точок зору, тому знадобився деякий час, аби «переварити» всю інформацію і віддати її на розсуд вболівальників.

Євген Кучін, спеціально для НФК Ураган

14.01.2020 18:49